Проблеми адаптації юнаків до строкової служби

Abstract

У статті аналізується сутність процесу адаптації юнаків до строкової служби, як цілісної соціально-психологічної системи. Суттєвими є різні впливи на даний процес: статево-вікові особливості розвитку юнаків, специфіка професіоналізації, наявність обмежень матеріально-економічного характеру і нестійкість емоційних станів. Розкрито смислове значення диспозиційно-рефлексивного підходу до розвитку образу «Я»-військовослужбовець у молодих строковиків. Адаптивні стратегії поведінки особистості в військовому колективі виявляються як у формально-зовнішньому пристосуванні до армійських умов так і в ситуаційно-реактивному типі поведінки. Розглядуються стадії і ступені адаптаційного процесу: зовнішня переорієнтація, організація, акомодація, асиміляція. Аналізується адаптаційний потенціал людини і професійні кризи військовослужбовців, які проявляються у особистісній дезадаптаціії. Наводяться дані дослідження характеру адаптації строковиків до військової служби, який проявляється у спрямованості на взаємодію з іншими людьми, у можливості прояву комунікативних здібностей, налагодженні емоційних стосунків із співслужбовцями, у готовності до змін професійного і особистісного життя, прагненні засвоювати формальні і неформальні норми поведінки і адекватно реагувати на різні штатні і нештатні ситуації. Дезадаптація пов’язана як зовнішньо: з новим оточенням, із структурою військової служби, навчання в ній, новими вимогами і обов’язками, так і внутрішньо: з дезінтеграцією у психічних станах, порушенням гомеостазу особистісних властивостей із-за психологічної непідготовленості до строкової служби. Акцентується увага на використанні активних методів навчання адекватним способам спілкування і взаємодії через застосування тренінгових програм, ділових і рольових ігор.