"Для проискания себѣ к житие мѣста пришел в город": дитина і наймитування в міському суспільстві Гетьманщини ХVІІІ ст.

Abstract

У статті досліджується використання найманої дитячої праці суспільством Гетьманщини з наголосом на її особливостях, притаманних для міського населення. Наймана праця та учнівство означали перебування дитини за межами власної родини та мобільність (у рамках одного населеного пункту, або ж на більшій території). Така трудова міграція дітей та підлітків була важливою складовою виокремлення міста Гетьманщини над округою. В його населенні, порівняно із селами, підвищена концентрація осіб віком 10–14, а найбільше – 15–19 років. Міста пропонували більше варіацій винагороди. Вони мали розмаїття вакансій і пропозицій роботи саме для малолітніх та неповнолітніх слуг. Концентруючи економічні та людські ресурси, місто Гетьманщини давало можливість знайти роботу десь поблизу з рідною домівкою. Дитина могла кілька разів змінювати господарів, однак не покидаючи одного населеного пункту. В сільській місцевості, такі переміщення відбувалися б від хутора до хутора, чи поміж селами. Переваги міста невіддільні від його небезпек, адже соціальний капітал, набутий малолітніми наймитами, міг бути і негативним та поширюватися на всю родину. Наявність мігрантів, мандрівного та маргіналізованого елементу, солдати на постої – ці типово міські явища породжували попит на проституцію, куди втягувалися малолітні дівчата. Хлопчиків могли залучати до крадіжок худоби та речей, підманювати до втеч, викрадати для служби. У такому разі родини дітей-наймитів не тільки не отримували користі із заробітків своїх нащадків, але ще й наражалися на іншування, мусили сплачувати шкоду і так далі. Попри ці небезпеки місто Гетьманщини вабило до себе молодь.