Інтертекст культури як духовний опір радянщині в повісті Олеся Гончара “Бригантина”

Abstract

У статті розглянуто форми інтертексту культури в повісті О. Гончара “Бригантина” (1970-1972), які стали виявленням духовного опору тоталітарній радянській системі. Історичний інтертекст представлений алюзіями й ремінісценціями на події та факти героїчної давнини – часів скіфів й козаччини. Інтертекст класичної літератури в повісті “Бригантина” становлять лірика й “Фауст” Й. В. Ґете, “Дон Кіхот” М. де Сервантеса Сааведри, “Легенда про Уленшпігеля” Ш. де Костера, “Острів скарбів” Р. Л. Стівенсона, “П’ятнадцятирічний капітан: Ж. Верна, “Капітан Зірвиголова” Л. Буссенара та ін. Назва твору О. Гончара пов’язана із віршем П. Когана “Бригантина” (1937), де втілено романтичну мрію про вільне життя на противагу радянській дійсності. Особливе значення у створенні образу головного героя Порфира Кульбаки мають порівняння з творчими постатями М. Гоголя й Г. Сковороди, що втілюють відданість героя рідній землі та його прагнення шукання істини. У прихованій формі (цитата, перифраз, підтекст) О. Гончар згадує про опозиційну літературу радянського періоду (романи “Майстер і Маргарита” М. Булгакова, “Доктор Живаго” Б. Пастернака, повість “Пурпурові вітрила” О. Гріна та ін.). Водночас масова радянська література, що згадується у творі О. Гончара, утілює атмосферу тоталітарного контролю. У повісті Бригантина має місце також міфологічний, музичний, живописний інтертекст та інтертекст кіномистецтва.