Уроки християнської етики у світських навчальних закладах як прояв постсекулярної парадигми

Abstract

Протягом двох тисячоліть свого існування християнство зазнало чимало трансформацій. Змінити форму задля того, щоби зберегти зміст – саме така метода, очевидно, допомогла Церкві залишатися не лише фактом, але і фактором у той час, коли з земної кулі зникали цілі народи, королівства, імперії. Відчуття духу часу, врахування мінливих історичних обставин є надзвичайно важливими для проповіді вічних істин, несення Благої Новини. Про відповідність форм буття Церкви та парадигми, у котрій їй доводиться існувати, дуже влучно зауважив Йозеф Ратцінгер. «Звичайно, це правда, – зазначає богослов, – що той, хто намагається говорити про віру серед людей сучасного способу життя та мислення, і справді може виявитися клоуном чи радше тим, хто, вийшовши з античного саркофагу, ввійшов у наш сьогоднішній світ, зберігши вбрання і спосіб мислення античності, і не може зрозуміти цього світу, а світ не може зрозуміти його». Навряд чи проповідь клоуна принесе позитивні плоди… Вище зазначене варто враховувати при обговоренні проблеми християнської освіти у світських (державних) навчальних закладах.