Методичні засади дослідження водойм на міських територіях

Abstract

Одним із найбільш очевидних негативних наслідків урбанізації є загострення гідроекологічної ситуації на міських територіях, обумовлене погіршенням санітарнобіологічного стану різних водних об’єктів – річок, озер, ставків тощо. Під сильним пресингом широкого спектру антропогенних чинників одночасно із зниженням якості води як ресурсу у водних екосистемах відбуваються деструктивні зміни середовища існування гідробіонтів і, як наслідок, трансформація структури їх угруповань, що проявляється у замуленні й заболоченні водойм, «цвітінні» води, зменшенні рибопродуктивності. Загрозлива тенденція до втрати водоймами свого природного і господарського значення актуалізує необхідність різнопланових досліджень водних екосистем міських територій з метою з’ясування меж їх стійкості в умовах урбанізації. Тим більше, що до останнього часу роль міських водойм (переважно невеликих за своїми розмірами) у підтриманні здорового довкілля для значної кількості населення належно оцінена не була. Про це, зокрема, свідчать невисокий ступінь інвентаризації та паспортизації водних об’єктів у містах, низька поінформованість громадськості про локальні проблеми водних ресурсів тощо.