Нові напрями театрального танцю ХХ – поч. ХХІ ст.: історико- культурні передумови, крос-культурні зв’язки, стильова типологія

Abstract

У монографії вперше у вітчизняному мистецтвознавстві здійснене комплексне дослідження історико-культурних передумов, визначення стильової типології, виявлення кроскультурних зв’язків нових напрямів театрального танцю ХХ – поч. ХХІ ст. Виявлено культурно-історичні передумови реформування академічного балетного театру та виникнення нових форм сценічного танцю на межі ХІХ – поч. ХХ ст. Сформульовано критерії віднесення хореографічних творів до таких нових стильових напрямів театрального танцю як неокласичний танець і джаз-танець, а також різновидів танцю «модерн» ХХ ст. [експресіоністичний («виразний») танець, «contemporary dance», «модерн-джаз-танець», «стилізований народний танець», «анкоку-буто»] та досліджений їхній генезис. Уточнено значення термінів «неокласичний танець», «джаз-танець», «стилізований народний танець», «сontemporary dance». Виявлено етапи формування шкіл «сontemporary dance» та німецького «Аusdruckstanz» у ХХ ст. Досліджено особливості композиції нових напрямів танцю в балетному театрі ХХ–ХХІ ст. З’ясовано вплив естетичних поглядів та теоретичних ідей Мерса Каннінгема на формування моделі постмодерного танцтеатру. Конкретизовано імена українських балетмейстерів – представників танцю «модерн», неокласичного танцю і театрального джаз-танцю ХХ – поч. ХХІ ст. та досліджено їхній творчий доробок у цій галузі. Підсумовано наявні в літературі дані про засвоєння, опанування, шляхи впровадження естетики стилю «модерн» в хореографії, неокласичного танцю і джаз-танцю в українському балеті ХХ – початку ХХІ ст. Досліджені форми презентації танцю «модерн», неокласичного танцю і джаз-танцю на українській театральній сцені. Видання розраховано на науковців, викладачів та студентів мистецьких ВНЗ та всіх, хто цікавиться питаннями сучасного хореографічного мистецтва.