Підсумки едукаційних ініціатив придворних ренесансних мислителів у конексті проблеми виховання «ідеального правителя»

Abstract

Стаття присвячена висвітленню результатів педагогічних ініціатив ренесансних мислителів у контексті проблеми виховання «ідеального правителя». Окрім теоретичної розробки образу «ідеального правителя» та ідей щодо його виховання гуманісти мали змогу безпосередньо долучитися до виховання дітей вельмож в період XIV – XVI століть. Так, у статті проаналізовано передовий досвід елітарної освіти доби Пізнього Середньовіччя за авторськими методиками придворних гуманістів. Важливим аспектом моніторингу ефективності та реальності проведених гуманістами заходів щодо формування особистості керманича є характеристика тих історичних персоналій та їхнього життєпису, з якими вони перебували у стосунках «вихователь – вихованець». У статті простежено підсумки виховних впливів філософів-педагогів Ренесансу через дослідження подальшої долі владних осіб Європи, зокрема завдяки просопографічному та архонтологічному спеціально-історичних методах наукового пізнання. Імагологічний підхід дав можливість стверджувати, що набутий педагогами-гуманістами досвід «плекання державців з пелюшок» мав як свої здобутки (наприклад, Філіп IV Красивий та Сиґізмунд Август), так і поразки (наприклад, Фердінанд Арагонський та Марія Тюдор). Ідеї виховання правителя з їх практичним ренесансним втіленням у конкретному продукті – сформованій особі державного діяча, є важливою складовою обґрунтування необхідності виховання лідерів сучасності.