Інтерактивне навчання іноземних мов у вищій школі: становлення ідеї в контексті розвитку педагогічної науки (друга половина ХХ – початок ХХІ століття)

Abstract

На основі аналізу провідних наукових теорій визначено наукові джерела розвитку ідеї інтерактивного навчання іноземних мов у вищій школі України (друга половина ХХ – початок ХХІ століття). Охарактеризовано соціологічні теорії – символічного інтеракціонізму, положень рольових теорій і теорій референтної групи (Г. Блумер, М. Кун, Дж. Мід та ін.), психологічні концепції; гуманістична психологія (А. Маслоу, К. Роджерс, Д. Морено та ін.); теорія соціально-перцептивного когнітивізму (К. Левін, Т. Ньюком, Ф. Хайдер та ін.) та загальнопедагогічні (теорія активного навчання, вчення щодо інтенсифікації навчання, забезпечення активності пізнавальної діяльності, побудови діалогічної навчальної взаємодії (В. Гузєєв, М. Кларін, Е. Полат, В. Сластьонін та ін.). Проаналізовано науково-методичні засади інтерактивного навчання іноземних мов; свідомо-порівняльний метод (Л. Щерба), свідомо-практичний метод (Б. Бєляєв), інтенсивний метод (Г. Лозанов), метод «активізації можливостей особистості й колективу» (Г. Китайгородська), метод «інтегративного лінгвопсихологічного тренінгу» (І. Румянцева) тощо.