Фітоценотична ефективність пригнічення посівами культурних рослин як фактор біологічної боротьби з Аmbrosia artemisifolia L. (Asteraceae)

Abstract

У статті наведено результати вивчення ефективності біологічної боротьби із шкодочинним і важковикорінюваним в сучасних агроценозах бур’яном – Ambrosia artemisifolia L. Дослідження проводилося у перших двох ланках зерно-паро-просапної сівозміни зайнятий пар (вико-овес) – озима пшениця і базувалося на посиленні конкурентоспроможності польових культур шляхом підбору оптимальних норм висіву їх насіння, що виступало передумовою фітоценотичного пригнічення бур’янів у посіві через зниження енергоємності нижнього ярусу агрофітоценозу. В умовах Лівобережного Лісостепу України найефективніше біологічне пригнічення A. artemisifolia та інших бур’янів забезпечується при вирощуванні у зайнятому пару вико-вівсяної сумішки з нормою висіву 2,5 млн. схожих зерен на 1 га вики (сорт Білоцерківська 50) і 1,25 млн. вівса (сорт Скакун), що виключає бур’яни із конкурентної боротьби внаслідок зниження енергоємності освітленості нижнього ярусу стеблостою на час збирання врожаю до 0,14 кал/см2. Максимальне фітоценотичне пригнічення бур’янів посівами озимої пшениці (сорт Українка полтавська) по зайнятому пару досягається при нормі висіву 4,5 млн. схожих зерен на 1 га (за умови дотримання всіх елементів інтенсивної технології вирощування культури), коли забезпечується зниження фотосинтетично активної радіації у посівах до 0,19-0,24 кал/см2. За таких умов A. artemisifolia та інші бур’яни не проходять світлову стадію розвитку, через що не квітують і не утворюють життєздатного насіння. Біологічна боротьба з A. artemisifolia та іншими бур’янами в зайнятому пару і висіяній по ньому озимій пшениці дозволяє скоротити витрати гербіцидів у сівозміні та поліпшити фітосанітарний стан посівів.