Міфопоетичні особливості англійської барокової драматургії (В. Шекспір, Дж. Флетчер, Ф. Бомонт)

Abstract

Молодші колеги В. Шекспіра по драматургічному цеху в театрі «Глобус» – Френсіс Бомонт (1584–1616) і Джон Флетчер (1579–1625) були популярними письменниками в Англії, проте менш відомими у світовій драматургії, ніж їхній сучасник В. Шекспір. П’єси Ф. Бомонта і Дж. Флетчера є втіленням раннього англійського бароко. Драматурги Ф. Бомонт і Дж. Флетчер були авторами п’єс для «приватних» театрів Лондона, які вирізнялися вишуканою публікою, куди був дозволений вхід лише окремим вельможам, науковій еліті, студентам корпорації адвокатів (the Inns of Court). На час правління королеви Єлизавети та короля Джеймса припадає розквіт творчої діяльності Дж. Флетчера та Ф. Бомонта. У сучасному літературознавстві стверджується думка про те, що це був найсприятливіший період для розвитку англійської драми (“the greatest age of English drama”, Блейкмор Г. Еванс. У 1642 році пуританам удалося залучитися підтримкою в англійському парламенті задля заборони театральної діяльності в Англії впродовж наступних 18 років.