Письменницький епістолярій – «Життя у всіх вимірах – від болючої сльози матері і до всього живого, сущого на планеті земля…»

Abstract

«Промінчиком розкоші людського спілкування», «коштовною ниткою зв’язку між близькими людьми», «родинним космосом», «документом неабиякої сили і ваги», «важливим документом української історії» називає листи Михайлина Коцюбинська1. Цей номінативний ряд аж ніяк не вичерпує ресурсу епістолярного масиву, радше окреслює тільки окремі важливі грані його. Уявити людське життя тепер, – а особливо колись, навіть кілька десятиліть тому, не кажучи вже про збіглі сторіччя, – без листування неможливо. Воно, як і письмо, з-посеред тих феноменів, які підкорюють простір і час, точно й повно документують світ. Листи були й назавжди залишаться важливим джерелом інформації про особливості тієї або тієї доби й перебіг знакових та менш примітних подій, які вона переживала, про суспільство загалом і окремих людей, їхні земні діяння. Словом, в епістолярію, як у фокусі, віддзеркалена вся система буття, саме життя в усіх реальних і омріяних вимірах, у всьому об’єктивно-суб’єктивному багатогранні.