Григорій Ващенко на тлі актуальних завдань сучасної української педагогіки

Abstract

Серцевиною будь-якої системи виховання є його зміст. Він завжди дуже адекватно відбиває потреби та світогляд суспільства і ґрунтується на прийнятій ним системі цінностей. Сам процес вихованні є не що інше, як введення дитини у відповідну систему. І ніщо так не заважає його успіху, як «розмитість» у трактуванні цінностей. Серед складових процесу виховання зміст є, очевидно, і найчутливішим та найдинамічнішим компонентом. Його ніяк не можна відносити до категорії «універсалій», якими у процесі виховання є, наприклад, орієнтація на вікові чи антропологічні особливості дитини, деякі методи виховання тощо. Концепція ціннісного підходу до теорії виховання у Г. Ващенка спеціально не розглядалася. Але імпліцитно сама система цінностей у його працях присутня, власне, в структурі змісту виховання, як його він розумів і чистоті якого приділяв так багато уваги. Йдеться найперше про поняття ідеалу українського виховання. Його педагогічні праці, висновки й узагальнення про виховання, його поетичні твори увібрали в себе історію, культуру, народно-педагогічні й народознавчі виховні традиції, мудрість нації, українського народу. Це привело його до правильної думки про те, що у вихованні молоді «традиційним ідеалом є той, що витримав іспит історії, найбільш відповідає психології народу та його призначенню, увійшов у психіку народних мас, відбитий у народній творчості і в творах кращих митців і письменників, що стали духовними провідниками свого народу».