Це мої улюблені, або літечкові квіти у великому місті

Abstract

Їх можна подарувати будь-кому: грізному босові, професорові, заглибленому в інтерпретацію Канта і Фейєрбаха, дівчині, котра сором’язливо грає на скрипці в підземному переході, завжди чимось не задоволеній бабусі-сусідці й навіть – несподівано – собі. Накошені цілими ряднами на луках, коло посадок, уздовж узбіч, на лісових галявах і давно запущених кладовищах маки, ромашки, васильки, волошки, сокирки і ще численні інші, з невідомими городянам назвами, вони заповнюють усе-усеньке велике місто, як би нескінченно воно не розповзалося; вони заливають мегаполіс, мов повінь (у кожного букетика – своя пластикова пляшка з водою, тож візуально вони тамують роз’ятрену розпеченим асфальтом спрагу); вони затягують звиклих до бетонної монотонності містян у барвистий вир цвітобуяння.