Полтавський національний педагогічний університет зустрічає золоте сторіччя

Abstract

Університети мають власні історії, долі, традиції, рейтинги. Але разом вони формують ту важливу інтелектуальну складову суспільства, яка й забезпечує належне функціонування й подальший розвиток його технічних і гуманітарних підоснов, скеровує їх у русло матеріального й духовного культурного прогресу. Університетська освіта свого часу і виникла у відповідь на чіткий і настійний запит соціуму на знання: universitas magistrorum et sholarium покликані були стати не просто цехово-ремісничими або ж схоластичними осередками, а цивілізаційними інституціями глибокої, вільної думки. І, здається, немає сьогодні особливої різниці в тому, чи це найдавніший університет Європи, як-от у Болоньї (1088), Парижі (1150), Оксфорді (1167), Салерно (1173), Валенсії (1178), Кембриджі (1209) тощо, чи значно пізніше утворений у якомусь іншому регіоні світу: загальний університетський простір – класичний, галузевий – дедалі активніше інтегрується й солідаризується, при цьому не уникаючи здорової конкуренції й не припиняючи змагатися за більш підготовлену й талановиту молодь і високопрофесійних учених-викладачів. Але спільна мета – шукати істину, нести світло науки, виробляти новітні технології, пізнавати непізнане на користь людині та світові – зробила їх максимально відкритими, взаємно зацікавленими, а відтак ще більш сфокусованими на дослідницьких проблемах, пошуково-творчими й відповідальними у своїй навчально-науковій діяльності.