Освітяни Полтавщини : на межі сільської практики та господарської теорії (1956-1957 рр.)

Abstract

Виплекана вправними реформаторами ідеологія СРСР на чолі суспільних сил поставила робітників та селян, проголосивши диктатуру пролетаріату. Однак, реальну владу залишила в руках нової еліти: політичної, яка часом взагалі не була достатньо інтелектуальною та творчою у своїх рішеннях. Питання господарського життя у країні Рад, вийшовши з кола спеціалістів, стають обов’язковими для розуміння всіма та кожним, тому бути обізнаним у проблемах сільськогосподарського сектору означало бути напряму причетним до головного напряму розвитку внутрішньої політики держави. Різні соціальні групи багатоманітними шляхами «долучалися до землі»: одні через постійні теоретичні «вливання», інші – безпосередньо працюючи на полях безмежної Батьківщини. Специфічним було місце освітянської еліти УРСР в аграрному розвитку країни соціалізму: з одного боку, прив’язані до стін alma mater, вони перебували в орбіті теоретичної обізнаності в питаннях дотичних до питань розведення кукурудзи, з іншого, за волею долі та ЦК, мали найтісніші відносини з колгоспними ланами.