Відповідність міжнародним стандартам національної політики України у галузі освіти щодо осіб з обмеженими можливостями здоров’я

Abstract

У процесі гуманізації суспільних відносин особливої уваги потребують представники найменш соціально захищених верств населення, зокрема особи із обмеженими можливостями здоров'я. Інвалідність відома в будь-якому суспільстві, і кожна держава за рівнем свого розвитку, пріоритетами та можливостями формує власну соціальну й економічну політику стосовно інвалідів. До інвалідів належать особи зі стійкими фізичними, психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, які під час взаємодії з різними бар'єрами можуть заважати їхній повній та ефективній участі в житті суспільства нарівні з іншими. Конвенція про права інвалідів припускає динамічний підхід до визначення поняття «інвалідності», наголошує на існуванні значного впливу бар’єрів в оточенні та ставленні, які панують в суспільстві щодо людей з інвалідністю. Системи соціального захисту інвалідів, що склалися в розвинених країнах, включають взаємопов’язані елементи, що відбиваються в нормативному закріпленні прав інвалідів, прав та обов’язків державних органів, громадських та благодійних організацій, форм і методів їх діяльності у цій сфері.