Процесуальність діалогічної психотерапії

Abstract

У статті аналізуються методологічні й теоретичні особливості процесуальності в психотерапії та розкривається сутність і природа психотерапевтичної процесуальності з позицій діалогічного підходу. Визначені особливості процесуальності міжлюдської взаємодії, її ролі в екзистенційно-онтологічній концепції діалогу. Представлені основні сторони і функції процесу діалогічної психотерапії, феномени контактування та усвідомлення, які відображають виміри співбуття і самобуття в ході діалогічної психотерапії і виступають імпульсом до зростання. Розкритий зміст процесу усвідомлення, результатом якого є отримання людиною особистісної цілісності. Проаналізована роль постійної уваги психотерапевта до переживань клієнта у стимулюванні зростання чутливості і наполегливості в особистісній експресії, накопиченні енергії почуттів і мотивів, що призводить до певної інтеграції учасників діалогу. Описана релевантність ролей терапевта і пацієнта. Окреслена роль процесів контакту і усвідомлення у породженні поведінкових і особистісних змін клієнта.