Гуманітарна освіта в епоху диджиталізації: виклики та перспективи

Abstract

На етапі сьогодення гуманітарна підготовка, здійснювана в освітньому просторі України, переживає системні та структурні зрушення, спричинені низкою всеохопних чинників, що постали як усередині самої країни, так і є віддзеркаленням докорінної перебудови європейського навчального процесу. Євроінтеграційний вектор української освіти й науки сигналізує про глибший і потужніший зв’язок усіх ланок підготовки фахівців, зокрема, гуманітарного профілю, зі світовим контекстом, а отже, мотивує їх відповідати серйозним викликам на глобальному рівні. З-поміж стимулів загальноєвропейського рівня найбільшу вагу і значущість мають якісні «стрибки» у розвитку технологій та імплементування їх досягнень в освітній процес (Bonfield et al., 2020), відчутніша переорієнтація на «точні» науки, які мають конкретну практичну цінність для еволюції людського знання, технологізація / роботизація професійної діяльності людини, що вимагає оволодіння навичками оперування механізмами для успішної роботи з обраного фаху. Не менш потужним є вплив інших чинників глобального характеру, як, наприклад, пандемія COVID-19, що вплинули на зміну освітньої моделі в багатьох країнах Європи та світу, а також переосмислення ролі результатів технологічного прогресу як потужних інструментів процесу навчання.