Естетична рефлексія світогляду українця: від міфу до основ національної культури

Abstract

Пошук нових парадигм розвитку культури як ціннісної основи сучасної української нації потребує стану свідомості, направленого на чільне осмислення як культурних актів спільноти, так і естетичного досвіду окремої особистості. Адже в значній мірі накопичення останнього витворює з населення, «величезної етнічної маси» — неповторний «суцільний культурний організм, здатний до самостійного, культурного й політичного життя, відпорний на асиміляційну роботу інших націй, відкіля б вона не йшла, та при тім податний на присвоєння собі в якнайшвидшім темпі загальнолюдських культурних здобутків, без яких сьогодні жодна нація і жодна, хоч яка сильна, держава не може остоятися» [15, с.404]. Актуальність цього завдання не втратилась у часі. Підтвердженням тому є звернення Президента України до Верховної Ради 2005 року, в якому лідер держави, посилаючись на вищенаведені слова І. Франка, підкреслює те, що «духовне відродження нації має спиратися на власну правдиву історію, якій належить пройти через серце і душу кожного громадянина» [14, с.11].