Образ Оржицького краю в збірці поезій Таїсії Шаповаленко “Здрастуй, ластівко!”

Abstract

У творчості кожного письменника - носія особливої універсальної, національної та індивідуальної картини світу - втілюється духовність, культура, природа, побут, стиль життя того локального середовища, в якому він народився та формувався як особистість. Поетеса Таїсія Шаповаленко- не виняток. У ЇЇ віршованому доробку представлено чимало творів, присвячених поетизації буднів землеробів Оржицького краю, створено образи рідних (батька, матері), сусідів, односельців, села Денисівки, річки Оржиці. Про життєвий та творчий шлях Таїсії Шаповаленко написано мало. Це кілька біографічних довідок у виданнях “Письменники радянської України”, “Письменники України”. Художні твори почала писати в школі. Вірші, нариси, статті друкувала в газетах “Ленінське слово” (Оржиця), “Жовтнева зоря” (Бобровиця), “Молодь України”, “Слово Просвіти”, “Дзеркало тижня”, “День”, журналах “Дніпро”, “Українська культура”, альманасі “Вітрила”, колективному збірнику “Співає серце” (1979) тощо. Окремими виданнями побачили світ книги поезій “Здрастуй, ластівко!” (1981), “Дівич-гора” (1988), “І скрикне твоїм іменем душа” (1990). Член Національної спілки письменників України (1983). Таїсія Шаповаленко у творах передала світовідчуття українців, передовсім рідних та односельчан. Через призму бачення проблеми війни та миру простолюдом утверджувала право на мирне життя, а також сформувала думку про них як добрих людей, здатних співпереживати горю інших.