Лексико-граматична специфіка епістолярних звертань (на матеріалі «Листів до Олеся Гончара», упорядник М. Степаненко)

Abstract

У статті проаналізовано лексико-граматичні особливості епістолярних звертань (на матеріалі «Листів до Олеся Гончара», упорядник М. Степаненко). Визначено специфіку епістолярного стилю, пов’язану з уживанням звертань. Описано семантичні групи звертань: звертання-антропоніми; традиційні етикетні форми; загальні звертання, що позначають назви осіб за родовою чи за гендерною ознакою, назви осіб за спорідненістю і свояцтвом у непрямому значенні, назви осіб за товариськими стосунками; спеціальні звертання (назви за фахом, родом діяльності, посадою, академічними титулами); оказіональні звертання. Зроблено кількісні підрахунки використаних у «Листах до Олеся Гончара» звертань, схарактеризовано конструкції, оформлені іншими мовами – російською, білоруською, польською, англійською. Підтверджено, що типовою морфологічною формою звертання є кличний відмінок іменника, а в радянський період – також омонімійний називний. Зафіксовано порушення морфологічних норм (різні відмінкові форми компонентів лексичного словосполучення – один у називному, а інший у кличному відмінку; анорматив Олесе) та орфографічні помилки в написанні імені по батькові письменника. Обґрунтовано анормативність форми називного відмінка як засобу вираження звертань у листах, датованих 1990–1995 рр.