Душа живе любов’ю й словом

Abstract

Цей афористичний вислів Володимира Калашника досить влучно характеризує його автора. Глибоко усвідомивши те, що “душа без слова – гіпс, а не скульптура”, він обрав його величність Слово своїм життєвим кредо. Відтоді його Слово, як поетичне, так і наукове, наснажене любов’ю з рідних джерел, сприяло утвердженню української науки, української мови, української культури. Володимир Семенович Калашник належить до когорти тих видатних українських діячів, які важкою працею торували собі стежину до наукових і творчих вершин, долаючи тернистий шлях, не забували, хто вони, чиїх батьків сини... Уже в ранніх працях Володимир Семенович зарекомендував себе як талановитий, вдумливий і теоретично освічений учений, котрий глибоко знає українську мову, правильно розуміє актуальні проблеми її розвитку та суспільне значення в житті українського народу. У колі наукових інтересів професора В.С. Калашника – питання теорії та практики перекладу, лексикології, фразеології, лінгвопоетики, соціолінгвістики, термінології, фоностилістики й культури мови. Цим проблемам присвячено численні наукові розвідки (бібліографічний покажчик наукового доробку вченого нараховує понад 200 студій).