Християнська любов у змісті виховного ідеалу Григорія Ващенка

Abstract

Перше десятиріччя незалежної України було напруженим періодом пошуків ідеологічних підвалин теорії виховання молодого покоління, визначення мети та завдань виховного процесу, карбування змісту виховного ідеалу – найскладнішого філософсько-педагогічного явища. У своїх наукових розвідках дослідники звернулися до української педагогічної думки, зокрема до педагогічної спадщини Г. Ващенка, яка, за оцінкою А.М. Бойко „допоможе вчителям розвивати прекрасні психічні якості, притаманні українцям, примножувати багатющі національно-культурні традиції нашого народу, завжди пам’ятати, яких ми батьків діти, вірно служити Богові й Україні…” [1, с. 7]. Останнім часом науково-педагогічна творчість Г. Ващенка осмислюється і досліджується (А. Бойко, С. Гриців, А. Литвин, М. Чепіль та ін.), створено Всеукраїнське педагогічне товариство імені Г. Ващенка, у Полтавському державному педагогічному університеті імені В.Г. Короленка вшановується пам’ять педагога, який працював у нашому навчальному закладі з деякими перервами з 1917 до 1941 року [див. 1; 3; 4]. У пропонованій статті ми розкриємо погляди Г.Ващенка на місце християнської любові у змісті виховного ідеалу.