Маловідомі документи до наукової спадщини Петра Франка

Abstract

Петро Франко є відносно маловідомою особою для сучасного науковця, а теперішньому бібліографу чи архіваріусу він постає одночасно у кількох образах − педагога, письменника, науковця-хіміка, учасника визвольного руху 1914-1920 років тощо, хоча і це є неповним переліком всіх напрямів діяльності сина великого Каменяра. Народився Петро Франко 28 червня 1890 року у селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту Королівства Галичини і Володимирії, яке входило у склад Австро-Угорської дуалістичної монархії, а загинув після 28 червня 1941 року (точна дата невідома). У 1914 році він закінчує хімічний факультет Львівської Політехніки, але диплом отримати одразу не вдалось, оскільки почалася перша світова війна. Петро Франко вступає до Легіону Українських січових стрільців, а у 1918 році стає одним із фактичних засновників авіації Галицької армії. Окрім цього, Петро разом з братом Тарасом стає фундатором українського спорту Галичини (грає за львівський футбольний клуб УСК, опісля тренує львівську "Україну"), а потім − теоретиком у галузі руханки і тіловиховання (фізвиховання). Активна життєва позиція та військові дії, подальше приєднання Галичини до Польщі призводять до того, що він переїжджає до Коломиї, де 11 вересня 1922 року з певними труднощами стає викладачем руханки у місцевій гімназії, а свій диплом Львівської Політехніки за спеціальністю інженера-хіміка отримує лише 7 листопада 1923 року. Паралельно у 1923-1925 році безкоштовно викладає хімію у Львівському (таємному) українському університеті.