Самостійна, пошукова та дослідницька діяльність учнів у проблемному навчанні хімії

Abstract

Проблемне навчання має тривалу історію свого розвитку. Ще в давні часи було відомо, що розумова активність сприяє і кращому запам’ятовуванню, і більш глибокому проникненню в суть предметів, процесів і явищ. Так, постановка проблемних питань співрозмовнику і його утруднення в пошуках відповідей на них характерні для дискусій Сократа, цей же прийом був відомий і в Піфагорійський школі. Надалі ідею активного навчання розвивали такі педагоги і філософи, як Я.А. Коменський, Ж.Ж. Руссо, І.Г. Песталоцці. Наукове обґрунтування проблемного навчання як дидактичної системи дав російський дидакт М.І. Махмутов. Проблемне навчання – це тип розвиваючого навчання, зміст якого представлено системою проблемних завдань різного рівня складності, в процесі вирішення яких учні опановують новими знаннями і способами дії, а через це відбувається формування творчих здібностей: продуктивного мислення, уяви, пізнавальної мотивації, інтелектуальних емоцій [1].