Шляхи формування культури міжособистісної взаємодії у дітей в умовах закладу дошкільної освіти

Abstract

Проведено аналіз психолого-педагогічних досліджень щодо визначення поняття «культура міжособистісної взаємодії». Зазначено, що культура міжособистісної взаємодії є цілісним системним утворенням, яке включає уявлення особистості про правила, принципи взаємодії з іншими, практичні уміння і навички їх реалізації, внутрішнє прагнення до організації власної індивідуальної поведінки на основі загальнолюдських моральних норм поведінки і правил спілкування. Наголошено, що від культури взаємин за-лежить здатність особистості встановлювати конструктивний діалог, досягати взаєморозуміння у вирішенні спільних завдань, успішна комунікація в колективній діяльності. На основі аналізу теоретико-експериментальних даних з’ясовано, що взаєминам старших дошкільників властиві конфліктність, нестабільність, використання негативних форм взаємодії, що пов’язано не лише з віковими психологічними особливостями, а і з недостатнім рівнем сформованості у них культури міжособистісних взаємин. Наголошено, що успішна соціалізація дитини, заснована на ефективній міжособистісній взаємодії з однолітками і умінні конструктивно вирішувати конфліктні ситуації, можлива лише за наявності у неї певного рівня культури взаємодії. Мотивовано встановлено, що запорукою успішності процесу формування культури взаємин є системна, послідовна діяльність педагогів, батьків, дітей та тісна співпраця всіх учасників освітнього процесу.