Із покоління фронтовиків. До 100-річчя від дня народження М. В. Семиволоса

Abstract

Від самої людини, її сили та волі залежить, як вона пройде свій життєвий шлях. А доля складалася таким чином, що шлях цей був для Михайла Васильовича Семиволоса довгим і нелегким. Але пройшов він його гідно, з честю, як і належить славному поколінню фронтовиків. Свою діяльність на посаді ректора Полтавського педінституту розпочав у вересні 1953 року. На посаді керівника вищого навчального закладу Михайло Васильович відзначався такими якостями, як чесність, принциповість, уболіванням за доручену справу. Зовні суворий і небагатослівний, він турботливо ставився до викладачів і студентів. Як депутат Полтавської обласної ради — “вибивав” квартири для співробітників інституту, що в ті часи було дуже непростою справою. При ньому ввели в експлуатацію корпус студентського гуртожитку № 2, їдальню і спортзал у навчальному корпусі. Значно поліпшилася робота художньої самодіяльності. Викладачі-ветерани і досі пригадують чудові святкові вечори для студентів інституту, які неодмінно проводилися з участю ректора. Останні роки життя Михайло Васильович не відсиджувався дома - працював у ветеранській організації, часто зустрічався з молоддю й розповідав про важкі роки Великої Вітчизняної, захоплювався збиранням лікарських рослин і навіть написав книжку про цілющу силу трав Полтавщини. Ім’я Михайла Семиволоса назавжди вкарбоване в історію Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка.