Соловецький в'язень Микола Зеров

Abstract

У кожної людини є ключові моменти, які перевертають усе її життя... Для мене таким одкровенням стала подорож на архіпелаг Соловецьких островів, де за радянських часів було злочинно знищено духовно-інтелектуальний цвіт багатьох націй, поневолених імперським тоталітаризмом СРСР. Письменники, філософи, священики, науковці, юристи, політичні діячі, лікарі... Усі пішли чорною дорогою смерті, і левова частка поміж них - українці. Серед закатованих на Соловках був і наш славетний земляк Микола Костянтинович Зеров, про якого полтавська творча група розпочала зйомки документального фільму - першого з циклу “Соловецькі в’язні з України”. Вивчаючи вже майже двадцять років творчість М. Зерова, я зрозуміла, що неможливо повною мірою осягнути те, що він зробив і що з ним сталося, не побувавши в тих місцях і не пройшовши останнім скорбним шляхом, який привів митця і вченого на Соловки, а потім до урочища Сандормох - мученицької Голгофи, місця страти. Шукаючи в Петербурзі тюрму, де утримували пересильних в’язнів дорогою на етап, їдучи в Кемі, де їх сотнями вантажили на пароплав, споглядаючи на хвилі Білого моря, серед якого височіють вежі Соловецького монастиря, я думала: як мало ми ще знаємо про свою історію, як багато нам треба ще пройти шляхів, щоб віднайти нарешті втрачені коштовності культури, зібрати по всьому світу розсипані перли, щоб з’єднався ланцюг порушених зв’язків між минулим і сучасним...