Особливості проявів діабетичної ретинопатії на тлі подразнень кори мозочка

Abstract

Діабет викликає значені порушення в системі зорового аналізатора, які виявляються в збільшенні тривалості латентності хвиль зорового викликаного потенціала (ЗВП), а також зменшенні їх амплітуди. Метою роботи було дослідження особливостей ЗВП у щурів із стрептозотоцин (СТЗ) — викликаним діабетом на тлі електричних подразнень (ЕП) палеоцеребелярної кори. Діабет моделювали введенням СТЗ в дозі 60,0 мг/кг, в/очер. ЕП дольки VI палеоцеребелуму виконували в двох режимах — однократно кожну другу добу та тричі на добу. ЗВП реєстрували через 6 та 12 тижнів з моменту введення СТЗ. Встановлено, що через шість тижнів з моменту відтворення діабету латентність P1, N1, та P2 зростала в межах від 18,8% до 22,3% порівняно до такої в групі щурів із діабетом, яким здійснювали хибні ЕП (контроль). Хронічні ЕП попереджали подовження латентності хвиль ЗВП у щурів із діабетом і превентивний ефект спостерігався при застосуванні інтенсивного режиму подразнень в термін шести тижнів з моменту відтворення діабету (P<0,05).