Раритетні види в орнітокомплексах солончакових подів та їх внесок у підтримку біорізноманіття (північно-західне Приазов'я)

Abstract

Характерними елементами приморських ландшафтів півдня України є солончакові зниження – поди по берегах лиманів, у долинах малих річок, на місці висохлих ставків. За характером рослинності і тваринного населення солончаки належать до азонального типу ландшафту. Поєднання різних мікростацій і достаток корму в весняно-літній період зумовлює на них високу видову різноманітність птахів. На солончаках в 1988-2018 рр. відзначено 180 видів птахів, у т.ч. внесених до Червоної книги України – 40 видів. Гніздові орнітокомплекси включають 36 видів, основу їх складають кулики і крячки. У багатоводні сезони, коли солончаки обводнюються, на озерах утворюються острівці, на яких гніздяться з високою щільністю сивкоподібні і качкові. Кожен вид надає перевагу певним мікростаціям з характерними гідрологічними показниками і характером рослинності. Позбавлені рослинності і слабо зарослі ділянки з низькою рослинністю займають дерихвіст лучний (Glareola pratincola), пісочник морський (Charadrius alexandrinus), кулик-сорока (Haemantopus ostralegus), чоботар (Recurvirostra avosetta), крячок малий (Sterna albifrons); на ділянках середнього ступеня заростання (величина проективного покриття рослинності до 30-80%) гніздяться чайка (Vanellus vanellus), коловодник звичайний (Tringa totanus), жайворонок польовий (Alauda arvensis), на зволожених лугових ділянках – кулик-довгоніг (Himantopus himantopus). Остеповні ділянки з густою рослинністю займають жайворонок польовий (Alauda arvensis), сова болотяна (Asio flammeus). Такі острови на солонцюватих подах вирізняються максимальним видовим різноманіттям і високою чисельністю птахів, що гніздяться. Солончакові поди відіграють важливу роль в підтримці чисельності та збереженні рідкісних і зникаючих видів птахів-стенотопів, внесених до національної Червоної книги України (сова болотяна, кулик-сорока, пісочник морський, дерихвіст лучний, чоботар, кулик-довгоніг, лежень (Burhinus oedicnemus)), а також регіонально рідкісних видів (пісочник малий (Charadrius dubius), галагаз (Tadorna tadorna) і ін.) Різкі сезонні всихання солончаків призводять до загибелі гнізд внаслідок їхньої великої доступності для хижаків і людини, до перерозподілу значної частини птахів, що гніздяться як в межах одного великого поду так і в межах регіону, масового негніздування в несприятливі за гідрологічними умовами сезони.