Історичний зріз наукового доробку академіка Української Академії наук В.І. Вернадського в пізнання природи землі

Abstract

Академік УАН Володимир Іванович Вернадський (1863-1945 рр.) — постать добре відома світовій науковій спільноті. Він залишив глибокий слід і наукову спадщину в широкому спектрі природничих наук, яка актуальна і нині, але в повному обсязі ще не досить вивчена істориками науки. Після морської глибоководної експедиції дослідників Новоросійського (нині ОНУ імені 1.1. Мечникова) університету в Чорне море (1892), яка завершилася відкриттям зараження глибин моря сірководнем. На цьому тлі М.І. Андрусов і М.Д. Зелінський обґрунтували біогенну гіпотезу походження сірководню. Ці наукові напрацювання «підштовхнули» першого Президента УАН акад. В.І. Вернадського до зосередження уваги дослідників природи Землі на необхідності проведення геохімічних досліджень в Азовському морі та вивченні природної радіоактивності Південного берегу Криму. Згодом такі дослідження вилилися у за початкування ним нової науки — біогеохімії. Вона виникла в XX ст. на перехресті геології, біології та хімії. Основні принципи були сформовані В.І. Вернадським і норвезьким ученим В.М. Гольдшмідтом та розвинені у наукових працях російських дослідників О.Є. Ферсмана і О.П. Виноградова та ін.