«Слово моє, сльози мої, раю ти мій, раю!» Штрихи до портрета доктора філологічних наук, професора, ректора Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка Миколи Івановича Степаненка з нагоди 60-ліття

Abstract

Для розвитку сучасної україністики надчасне значення має науковий доробок Миколи Івановича Степаненка – знаного в Україні й за кордоном ученого-мовознавця, літературознавця, публіциста, педагога, який понад чверть століття продовжує вражати – і не лише вітчизняних науковців та освітян! − своїми енциклопедичними знаннями, творчим летом думки, тією духовною суверенністю, яка в історичному поступі України до загальнолюдських цінностей так потрібна сьогодні в усіх сферах життя, а особливо на ниві мови. Плекати свої духовні корені - мову – це беззаперечне право й споконвічний обов’язок кожного українця, і цю місію Микола Іванович Степаненко на порозі свого 60 літнього ювілею зреалізував вповні і як доктор філологічних наук, професор, академік Академії наук вищої освіти України, і як відмінник освіти, заслужений діяч науки й техніки України, і як член Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів України, Наукового товариства імені Т. Г. Шевченка.