Сутність жіночої принадності в психологічному аспекті

Abstract

Самовираження жінки у соціумі набуває змін у ході трансформації та модернізації суспільних відносин. З приводу цього постає дилема: сучасна жінка має бути одночасно діловою та принадною, привабливою та інтелектуальною, експресивно-емоційною та раціональною, комунікабельною та субординованою. Як засвідчує узагальнення різних досліджень (Т.П. Вівчарик, М.В. Лавриненко, І.В. Найдовська, Н.М. Терещенко) в сучасних умовах жінка недостатньо усвідомлює свій духовно-інтелектуальний потенціал, а це, в свою чергу, може заважати жінці досягати цілей у багатьох сферах життя. Виходячи з цього, вагомий інтерес викликає аналіз принад, які сприяють успішній самореалізації жінки. Одним із культурологічних феноменів жінки є її принадність. Проблема визначення змісту жіночої принадності є досить складним моментом у сучасній науці. Однією з причин ускладнення тлумачення принадності є лінгвістична невизначеність цього поняття. У різних мовах (українській, російській, англійській) дане поняття може не знайти собі відповідного еквівалента: так російське формулювання “обаятельность” не має прямого, і більш того, єдиного еквівалента перекладу українською мовою (чарівність, привабливість, принадність), причому “чарівність” та “привабливість” мають прямі перекладні форми. Англійська мова цей проблемний лінгвістичний момент нівелює даючи єдиний еквівалент – “attractive”, що в перекладі дає “атракцію”, “привабливість”, “принадність” тощо.