Використання досвіду народної педагогіки східних слов'ян у пізнанні природи

Abstract

Народна педагогіка віками накопичувала досвід виховання дітей, який ґрунтувався на реальному житті. Водночас все життя наших пращурів було тісно пов’язане з навколишньою природою, яка мала величезний вплив на розвиток суспільства загалом і виховні процеси зокрема. Залежність життя, добробуту давнього слов’янина від природи зумовило потребу у ретельному спостереженні за нею. Наслідки цих спостережень народ висловив у коротких афоризмах, які непомітно перейшли в прислів’я і легко утримувалися у пам’яті багатьох поколінь. Протягом багатьох століть вони видозмінювалися, відшліфовувалися, набували більш досконалої стилістичної конструкції, однак суть їхнього змісту залишалася давньою. Оскільки основою життя давніх слов’ян була землеробська праця, то насамперед, дітей привчали спостерігати за природою, змінами в ній, прикметами, що тісно пов’язувалися із землеробством. Етнографами, збирачами-любителями народної старовини у ХІХ ст. був зібраний багатий матеріал, який відбиває давні прикмети, до опанування якими залучалися діти з раннього віку.