http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/6177 2026-04-19T11:52:08Z http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/28316 Название: Використання індексів життєвого стану для моніторингу міських насаджень Авторы: Власенко, Н.О. Краткий осмотр (реферат): Зелені насадження в міських парках не лише суттєво підвищують якість міського середовища, але й сприяють соціальним взаємодіям, роблячи їх важливим чинником міської життєздатності, особливо у густонаселених та екологічно напружених мегаполісах. В умовах зростаючого антропогенного навантаження на урбоекосистеми, особливо у великих промислових містах, зелені насадження виконують критично важливі екологічні функції. Вони сприяють зниженню рівня забруднення повітря від викидів промислових підприємств та автотранспорту, регулюють температурний режим, підвищують вологість повітря, а також зменшують швидкість вітру, шумове забруднення та інші негативні прояви урбанізації. У цьому контексті дослідження видового складу та життєвого стану деревних рослин стає необхідним для моніторингу та ефективного управління міськими насадженнями. Особливої уваги потребує створення банку даних зелених насаджень для таких великих індустріальних міст, як Дніпро, де екологічне навантаження суттєво впливає на стан урбоекосистеми. Незважаючи на наявність окремих досліджень у цьому напрямку, актуальним залишається питання системного вивчення життєвого стану насаджень із використанням сучасних методик, таких як індекси життєвого стану дерев. Особливий інтерес становить вивчення хвойних рослин у міських умовах, оскільки вони не лише зберігають декоративність у будь-яку пору року, а й вирізняються високою фітонцидною активністю, що робить їх важливими елементами боротьби із забрудненням повітря. Моніторинг життєвого стану хвойних насаджень дозволить не лише забезпечити їх збереження, а й оптимізувати підходи до їхнього використання в озелененні міських територій, підвищуючи екологічну стабільність урбанізованого середовища. Описание: Власенко, Н. (2024). ВИКОРИСТАННЯ ІНДЕКСІВ ЖИТТЄВОГО СТАНУ ДЛЯ МОНІТОРИНГУ МІСЬКИХ НАСАДЖЕНЬ. Біологія та біохімія, 10(2), 26–33. https://doi.org/10.33989/2024.10.2.323712 2024-01-01T00:00:00Z http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/28313 Название: Сіткова карта Полтавської області як основа моніторингу біорізноманіття регіону Авторы: Буджак, В.В.; Райда, О.В.; Гомля, Л.М.; Дяченко-Богун, М.М.; Шкура, Т.В. Краткий осмотр (реферат): Збереження біорізноманіття є важливим завданням сучасної екології, оскільки воно відображає стан екосистем і природних процесів. Для його ефективного моніторингу необхідно застосовувати новітні підходи, зокрема сіткове картування. Цей метод дозволяє систематизувати та аналізувати просторову інформацію про видове різноманіття, сприяючи більш точному плануванню заходів з охорони природи. Полтавська область, розташована у лісостеповій зоні України, характеризується різноманіттям природних ландшафтів, які зазнали значного антропогенного впливу. Попри відносно повне вивчення біорізноманіття регіону, існують проблеми, пов'язані з недосконалістю картографічних методів і відсутністю уніфікованої системи для аналізу хорологічних даних. Для створення сіткової карти Полтавської області використовували програмне забезпечення MapInfo та QGIS, застосовуючи електронні багатошарові карти масштабу 1:200000. У межах UTM-сітки «Atlas Florae Europaeae» (1972) область поділили на квадрати розміром 50х50 км, які згодом розділили на менші одиниці 5х5 км для підвищення точності. Кожному квадрату присвоєно унікальний ідентифікатор (ID), що дозволяє зберігати й аналізувати атрибутивну інформацію про види. Отримана сіткова карта дозволяє виявляти «гарячі точки» біорізноманіття – території з найбільшою концентрацією рідкісних і зникаючих видів. Методика сприяє оцінці ефективності охорони природних територій, дозволяє аналізувати динаміку змін чисельності та поширення видів, а також планувати заходи з їх вивчення та збереження. Визначення таких ділянок забезпечує раціональний розподіл охоронних ресурсів та підвищує ефективність екологічного моніторингу. Застосування сіткового картування в Полтавській області є важливим кроком для створення систематизованої бази даних про флору і фауну регіону, що сприятиме збереженню екосистем та плануванню майбутніх досліджень. Розроблена методика може бути адаптована для інших регіонів з метою покращення моніторингу природних ресурсів України. Описание: Буджак, В., Райда, О., Гомля, Л., Дяченко-Богун, М., & Шкура, Т. (2024). СІТКОВА КАРТА ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ ЯК ОСНОВА МОНІТОРИНГУ БІОРІЗНОМАНІТТЯ РЕГІОНУ. Біологія та біохімія, 10(2), 19–25. https://doi.org/10.33989/2024.10.2.323703 2024-01-01T00:00:00Z http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/28312 Название: Лісова рослинність у сучасній мережі природно-заповідного фонду басейну річки Снов (у межах України) Авторы: Асмаковський, Є.В.; Карпенко, Ю.О. Краткий осмотр (реферат): У статті наведено характеристику лісової рослинності в сучасній структурі природно-заповідного фонду басейну річки Снов. Мережа природоохоронних територій регіону досліджень налічує 90 лісових об’єктів різного статусу та категорій загальною площею 13330,7 га в межах Чернігівського, Корюківського і Новгород-Сіверського районів. Перші два об’єкта ПЗФ території досліджень були створені в 1958 році, а переважна більшість у період з 1975 по 2000 р. Найчисельнішою ПЗФ за кількістю та площею є заказники – 63 (два з яких мають загальнодержавний статус охорони) площею в 10250,9 га; другу позицію займають заповідні урочища – 11 об’єктів загальною площею в 5890,1 га та пам’ятки природи – 11 (дві з яких мають загальнодержавний статус охорони) площею 138,7 га. Найбільша кількість природоохоронних лісових територій басейну річки Снов знаходиться в Корюківському районі (49 об’єктів, загальною площею 1935,5 га, відсоток заповідності у межах району - 0,79%), середня позиція належить Чернігівському району (23 об’єкти, 7147,5 га, 3%), найменша – Новгород-Сіверському району (18 об’єктів, 4247,7 га, 2,47%). Розподіл лісової рослинності в межах природоохоронних територій визначається переважно едафічними та гідрологічними факторами, що є визначними у формуванні лісової рослинності басейну річки Снов, її флористичного і ценотичного складу. Лісопокривні площі території досліджень, які мають охоронний статус у ценотичному складі – це переважно соснові, дубово-соснові та вільхові ліси з різним флористичним набором, фрагментарно зустрічаються ділянки з ялиною звичайною. Сталість, функціональність та цінність лісових територій басейну визначаються видовим складом, раритетними компонентами, ценорізноманіттям та участю у формуванні ландшафтних комплексів відповідних територій, і становлять невід’ємну частину природно-заповідного фонду Чернігівської області, в рамках якого встановлюється відповідний режим заповідання, охорони, відновлення та використання. Описание: Асмаковський, Є., & Карпенко, Ю. (2024). ЛІСОВА РОСЛИННІСТЬ У СУЧАСНІЙ МЕРЕЖІ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ БАСЕЙНУ РІЧКИ СНОВ (У МЕЖАХ УКРАЇНИ). Біологія та біохімія, 10(2), 8–18. https://doi.org/10.33989/2024.10.2.323670Асмаковський, Є., & Карпенко, Ю. (2024). ЛІСОВА РОСЛИННІСТЬ У СУЧАСНІЙ МЕРЕЖІ ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНОГО ФОНДУ БАСЕЙНУ РІЧКИ СНОВ (У МЕЖАХ УКРАЇНИ). Біологія та біохімія, 10(2), 8–18. https://doi.org/10.33989/2024.10.2.323670 2024-01-01T00:00:00Z http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/24684 Название: Особливості топографії і кількості SBA+-В- лімфоцитів в брижі кишківника в нормі та при формуванні спайкового процесу Авторы: Пайдаркіна, А.П.; Кущ, О.Г. Краткий осмотр (реферат): Вивчення структурної організації очеревини як імунокомпетентного органу сприяє вирішенню практичних завдань, а саме факторів, що контролюють імунні локальні і системні реакції в організмі. Не до кінця дослідженим залишається питання наявності клітин лімфоїдної тканини та їх топографії методом лектинової гістохімії в очеревині на момент її формування, особливостей будови в різні періоди онтогенезу в нормі та під дією чинників ендо- і екзогенної природи. Вуглеводна специфічність використовується як критерій функціональної класифікації лектинових рецепторів на поверхні клітин, що вказує на процеси адгезії до різних молекул, в тому числі фібрину і імунних комплексів. Метою нашого дослідження було встановити особливості топографії і кількості SBA+-В-лімфоцитів брижі кишківника у щурів в нормі та при спайковому процесі за допомогою лектину сої (SBA). Процес спайкоутворення щурам ІІ групи моделювали одноразовим внутрішньоочеревинним введенням 0,5 мл 20% суспензії тальку в ділянку малого таза за методикою Волянської О.Г. Виявлення лімфоцитів, що фенотипічно розрізняються за вуглеводними залишками, проводили із застосуванням лектину сої (SBA). Підраховувалася кількість В-лімфоцитів на стандартну площу 1000 мкм2. Описано морфологію, топографію та кількість SBA+-лімфоцитів, ідентифікованих як В-лімфоцити, в брижі кишківника. Збільшення кількості SBA+-лімфоцитів свідчить про активацію неспецифічної гуморальної ланки імунітету, що пов’язане з надмірним відкладенням фібриноїду і впливає на морфофункціональний стан очеревини і її похідних. Ймовірно, лімфоїдна тканина, асоційована з серозними оболонками (SALC), дає початок походженню В1-лімфоцитів і є місцем їх постійного оновлення. Просочування фібрину призводить до формування фібринових бляшок, які патогенетично здатні змінювати структурний бар’єр між сполучною тканиною і судинами очеревини, що на даний момент залишається недостатньо вивченим. Передбачаються кількісні дослідження накопичення фібринових нашарувань методом лектинової гістохімії. Описание: Пайдаркіна А. П., Кущ О. Г. Особливості топографії і кількості SBA+-В- лімфоцитів в брижі кишківника в нормі та при формуванні спайкового процесу. Біологія та екологія : наук. журн. Полтав. нац. пед. ун-т імені В. Г. Короленка. Полтава, 2024. Т. 10, № 1. С. 125-130. 2024-01-01T00:00:00Z