http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/2011 2026-04-08T15:35:42Z http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/2094 Название: До питання про особливості тлумачення українськими духоборами православних догматів (xix — початок xx століття) Авторы: Пащенко, В.О.; Нагорна, Т.В.; Жалій, Т.В. Краткий осмотр (реферат): Упродовж тривалого розвитку українського суспільства спостерігаємо багато спроб своєрідного тлумачення біблійних текстів. Такі випадки стали характерним явищем релігійного життя українського народу. Тим більше, що в період нової історії в Україні виникає значна кількість послідовників різних течій православного походження, чільне місце серед яких з огляду на кількість прихильників та особливості віровчення посідають духобори. Основна мета нашого дослідження — простежити особливості віровчення відокремленої від РПЦ общини духоборів на предмет ставлення її послідовників до основних православних догматів, специфіку тлумачення віруючими православних таїнств. 2004-01-01T00:00:00Z http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/2092 Название: Етичні погляди Феофана Прокоповича першого періоду творчості (1706 — 1709 рр.) Авторы: Дроздова, О.В. Краткий осмотр (реферат): Перше українське національне відродження (XVII — XVIII ст.) відбулося під релігійним гаслом. Повернення українцям права на плекання моральної гідності було найважливішим питанням національного процесу зазначеного історичного періоду, пов’язаного з іменем Феофана Прокоповича. Феофан Прокопович був найосвідченішою людиною України кінця XVII — початку XVIII ст. Науковець залишив велику наукову, публіцистичну та художню спадщину, в якій значну частину займала етика. Життя та діяльність Ф. Прокоповича можна умовно поділити на два періоди: київський та петербурзький. У київському періоді мислитель виступає вченим, філософом; у петербурзькому періоді йому довелося бути більше політиком, діячем церкви, а наукою й філософією він займався час від часу. Ми свою увагу сконцентруємо на першому (київському) періоді діяльності мислителя, шо становить мету пропонованої статті. Етичне вчення Феофана Прокоповича та його однодумців про людину та її моральність було направлене проти середньовічних етичних догм, тому шо підривало критерії моральної оцінки людини, які були прийняті в системі феодальної моралі, та сприяло становленню нових моральних норм, принципів, уявлень. Засуджуючи аскетизм, етичне вчення Ф. Прокоповича возвеличувало гармонію душі й тіла, земне життя, працю людини, але моральний ідеал, представлений в етичному вченні, до кінця не був сформульований. Віддаючи перевагу моралі буржуазних капіталістичних відносин, які почали зароджуватися, мислитель відображав у своїх працях мораль перехідного періоду, водночас поєднуючи в собі риси «нової» моралі зі «старою». 2004-01-01T00:00:00Z http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/2091 Название: Дружба за покликанням і дружба за назвою Авторы: Москаленко, С.М. Краткий осмотр (реферат): Дружба! Це слово викликає неабияке захоплення в нас, бо надає надзвичайну цінність не тільки людській особистості, але й наповнює повноцінним змістом наше життя. Дружба людей спроможна вивести їх з рабського, приниженого становища, в якому вони перебували внаслідок їх недовіри та підозрілості один до одного, і зробити їх, хоча й не по крові, але по духу, братами. До того ж справжня дружба не тільки піднімає людину з рабського стану, але й підносить її до високого становища індивіда як особистості. Дружба значною мірою розвиває душевну чуйність людини і робить її серце здатним на більш високі пориви, котрі вже виходять за рамки любовних стосунків чоловіка й жінки, — вірність та самовідданість. Заради свого друга людина може пожертвувати всім: своїм добрим ім’ям, дружніми зв’язками і навіть ризикувати власним життям. Друг готовий навіть його принести на вівтар священної дружби. Відповідаючи на запитання: чому справжня дружба є надзвичайно рідкісним явищу у житті людини, можна сказати, шо самовідданості й самопожертві в істинній дружбі так само суперечать природний інстинкт самозбереження в людях та їх надмірна любов до самих себе. Як ці два прагнення узгоджуються між собою, залежить від особливостей кожної конкретної людини. Адже більшість із нас— як у дружбі, так і в любові— виступає переважно споживачем. Сьогодні справжня дружба виступає чи не єдиним (поряд із любов’ю) притулком у світі для порятунку двох споріднених людських душ. Таким чином, дружба, ставлячи перед собою завдання усунення егоїзму з людського життя, сприяє врятуванню та моральному виправданню людської індивідуальності. 2004-01-01T00:00:00Z http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/2090 Название: Ретроспектива Острозького наукового товариства як поєднання влади й освіти Авторы: Копилов, В.О.; Рибалка, В.Г. Краткий осмотр (реферат): Сучасна Україна, безумовно, переживає один з найкрутіших поворотів у своїй історії, і її філософія перебуває в пошуку адекватних парадигм свого розвитку. Ідея мерітократії (влада найобдарованіших, еліти суспільства) цілком могла б бути винесена в центр сучасної дискусії про напрямки розвитку й інтенсивність соціальної динаміки як українського суспільства, так і великих держав. Певний досвід аналогічної побудови соціальних інститутів і відносин, формування національної еліти, здатної керувати соціальними процесами як в освіті, так і в системі управління владою, збереження і відродження національної ідеї, традицій і культури в Україні. Одне з першорядних місць в історії формування такого досвіду посідає Острозьке наукове товариство. У дослідженні цієї проблеми і полягає актуальність запропонованої статті. Наукова увага до проблеми вітчизняної мерітократії, як і до багатьох інших проблем вітчизняної філософії, на сьогоднішній день послаблена. У межах цієї статті зроблена спроба розв’язати тільки одне завдання — систематизувати, зрозуміти й оцінити з позицій сучасної науки інтелектуальний, духовний і практичний феномен Острозького наукового товариства з його досвідом взаємоінтеграції влади й освіти, побудови влади за допомогою знань і розвитку цих знань в ім’я влади. Острозьке наукове товариство давало можливість формувати національний характер, національну свідомість, толерантність, неортодоксальність поглядів української молоді, що забезпечувало їй вищі позиції в суспільстві, а згодом— відповідний авторитет у державних, політичних і релігійних колах. Вихованці Острозької школи (академії) ставали вчителями, літераторами, друкарями, проповідниками, секретарями в державних і приватних установах. Кінець XVI — початок XVII ст. став періодом розквіту Острозького культурно-просвітницького товариства, часом найінтенсивнішої наукової і суспільно-політичної діяльності його вчених. Таким чином, можна зробити висновок, що Острог (у широкому інтелектуально-духовному і геополітичному значенні цього слова) явив собою хоч і епізодичний, але достатньо успішний зразок поєднання освіти і влади. Хоча більшою мірою це була практика союзу освіти і влади, ніж його глибоке теоретичне обгрунтування, але це жодною мірою не знижує евристичного значення такого найбільшого феномена в історії вітчизняної філософії, як Острозьке наукове товариство. 2004-01-01T00:00:00Z