DSpace Собрание:http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/24382024-03-29T07:48:12Z2024-03-29T07:48:12ZВід моря до моря: Перша Міжнародна наукова конференція «Образ Одеси в слов’янських літературах»Щепій, Д.http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/31032014-11-01T14:38:18Z2013-01-01T00:00:00ZНазвание: Від моря до моря: Перша Міжнародна наукова конференція «Образ Одеси в слов’янських літературах»
Авторы: Щепій, Д.
Краткий осмотр (реферат): «Образ Одеси в слов’янських літературах» - так називалася конференція, що відбулася в Південній Пальмірі 12-13 вересня 2013 року завдяки об’єднанню науково-творчих зусиль Одеського національного університету імені І. І. Мечникова, його філологічного факультету й кафедри української літератури, філологічного факультету університету міста Білосток (Польща), його кафедри філологічних досліджень Захід-Схід, а також Одеського літературного музею. Якість репрезентованих на конференції матеріалів надзвичайно високого наукового рівня, а інтерес і широке коло окресленого дослідниками літературного контексту Одеси підтверджує правильність задуму організаторів цього міжнародного форуму і його серйозні перспективи на майбутнє. Але вже сьогодні Перша міжнародна наукова конференція «Образ Одеси в слов’янських літературах» удалася, ставши важливою подією в культурному й науковому житті не тільки самої Одеси, а й України та Європи.2013-01-01T00:00:00Z110-річчя відкриття пам’ятника Іванові Котляревському в ПолтавіСарапин, В.http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/31022014-11-01T14:33:52Z2013-01-01T00:00:00ZНазвание: 110-річчя відкриття пам’ятника Іванові Котляревському в Полтаві
Авторы: Сарапин, В.
Краткий осмотр (реферат): Genius loci: так давні римляни іменували духа-покровителя дому чи ландшафту. Так називають і людину, котра оберігає неповторну атмосферу місця, своєю особою «пов’язує інтелектуальні, духовні, емоційні явища з матеріальним середовищем». Якби Петро Вайль мандрував Полтавою, шукаючи загадкові, але беззаперечні «лінії перетину» часопростору міста та його культуртрегера й охоронця, то провідником-генієм був би Іван Котляревський. Він увесь вік прожив тут. Щось таки було в тому малому місті на перехресті шляхів і епох, бо звідси поет пішов у світи і завжди сюди повертався. Мабуть, не тільки домашні клопоти, але й духовна єдність із місцем змушували
його констатувати: «никакой службы несть вне Полтавы не могу». Тут Котляревський написав «Енеїду», котра постала закономірним підсумком майже тисячолітнього розвою українського письменства і водночас - відкриттям нової епохи національної культури, поєднуючи в собі класичність і модерність, книжність і народність, сучасність і позачасовість. Для полтавців і не полтавців він був «істинним співгромадянином», моральним авторитетом, котрий власним життям давав взірці добротворення і служіння людям, чесно й ревно виконуючи обов’язки наглядача в Будинку виховання дітей бідних дворяк і попєчителяІ 6огоугодних закладів.
Тож напередодні 1898 року - «великих роковин» «Енеїди», з якої почався відлік нової української літератури, а за своєю суттю - «столітніх відродин української народності» (Іван Франко), серед інтелігенції визріла думка про відкриття пам’ятника Іванові Котляревському в Полтаві. Збирали кошти «миром-громадою», всією Україною, надаючи цій справі непересічного значення - як акції національного культурного самоствердження. І лише 12 вересня (ЗО серпня за ст. ст.) 1903 року Полтава «одкривала пам’ятник <...> найславетнішому з своїх синів» та згуртувала «нечисленну українську інтелігенцію», котра «з усіх кутків України зібралася віддати пошану духовному своєму отцеві, тому першому, хто вивів українське слово „з-під курної стріхи на широку арену словесності”».2013-01-01T00:00:00ZВ об'єктиві – доля і творчість Gетра РотачаБілик, Г.М.http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/31012022-03-31T13:33:25Z2013-01-01T00:00:00ZНазвание: В об'єктиві – доля і творчість Gетра Ротача
Авторы: Білик, Г.М.
Краткий осмотр (реферат): Така чи подібна книга давно вже повинна була з’явитися в Полтаві, до того ж, мабуть, і не
одна. Адже Петро Петрович Ротач, як засвідчує його об’ємна, з надзвичайною ретельністю виписана наукова спадщина, широкі дослідницькі інтереси й контакти, самозречена відданість обраній справі, без сумніву, є найвидатнішим літературознавцем-краянином останнього півстоліття, знаним і в Україні, і в зарубіжжі, доля якого протягом усього зрілого життя (майже 60 років!) була невідривно пов’язана з нашим славним містом над Ворсклою. Полтава для Петра Петровича значила дуже багато: тут навчався в педагогічному інституті, зустрів єдине на все життя кохання, створив родину, виростив сина; разом із дружиною Аллою Олександрівною – багаторічним співробітником музею І. П. Котляревського. Цікаво, що книга належить перу журналіста й письменника. Через те в ній немає (sic!) журналістської фактографії й письменницького фантазування - в їх стилістичній «чистоті», натомість виформувана доволі активна наративна позиція й оригінальний жанрово-архітектонічний лад. Ю. Антиповичу не йдеться про створення художньої біографії, хоч її оповідно-есеїстичні форми як елементи цілого в тексті добре помітні; також автор не прагне замкнутись у площині мемуаристики, водночас переймаючи таку її репрезентаційну лінію, як нарисовість. Його твір про П. Ротача - це актуальний сьогодні жанровий мікс, у якому переплелися публіцистичний, документальний і літературний компоненти. Композиційно видання вміщує переднє слово Ганни Дениско- «Благословляю я ті дні, коли до правди прихилився», структурований у вісім розділів основний текст - «„Відлизі” - стоп!»… Виписуючи життєві терени свого героя письменника, Ю. Антипович, на наш погляд, дуже вдало обрамлює корпус основного тексту кількома програмними віршами П. Ротача, котрі можна кваліфікувати як слово початкове, підсумкове й заповітне і вирізнити з них ту глибоку патріотичну ідею, втіленням якої є вся книга. Насамкінець додамо, що редактор книги - Ганна Дениско, художнє оформлення належить Олегові Перепелиці, разом із автором вони добре попрацювали на злагоджене взаємовиповнення її змісту і форми, зокрема, як уже відмічалося, глибоко продумали композицію, надали їй сучасного й оригінального творчого масштабу, а також наситили видання фотоматеріалом, зробили яскраву обкладинку. Усе це привабить читача, навіть якщо наклад книги - «традиційні» 100 примірників.
Фінансовою підтримкою долучилися до її появи добре відомі в Полтаві люди - Юрій Бублик,
Миколи Кульчинський, Володимир Головко, за що їм щиро завдячуємо... Отже, книга видана, починає жити своїм життям. Нехай воно буде довгим і щедрим, оточеним увагою; нехай знаходить відгук у суспільстві, будить думку, наснажує енергією, спонукає до творчого горіння багатьох наших сучасників, формує з них мислителів, вільних і толерантних людей, українців-європейців.
Описание: Рецензія на книгу: Антипович Ю. А. Петро Ротач: «Я вщент був нищений не раз,
та скрес з любові до Вкраїни» / Ю. А. Антипович. - Полтава : ФОП Говоров С. В., 2013. - 268 с., з іл.2013-01-01T00:00:00Z«Десь між заходом сонця і сходом»Пушко, О.http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/31002014-11-01T14:11:34Z2013-01-01T00:00:00ZНазвание: «Десь між заходом сонця і сходом»
Авторы: Пушко, О.
Краткий осмотр (реферат): «Вертикаль» - це перша книга Наталії, яка, проте, є вже знаною авторкою і чимало друкувалася в періодиці та літературних збірниках. Збірка містить чотири розділи: «Те що було до», «Кроки», «Сліди», «Лінії». Назва збірки доволі неординарна. Ймовірно, вертикаль - це тяжіння до духовного зростання та вдосконалення, коли поетка прагне особливого усамітнення від буденних клопотів, воліє екзистенційної виповненості й непідробності власного я. За змістом вірші «Вертикалі» - філософські, сповнені мислення, осмислення й переосмислення. Авторка свідомо та підсвідомо відшліфовує й модернізує вміння висловлюватися ритмічно не зв’язаними відтинками. Поетці властива мозаїчність подання художніх образів, коли кожен окремий рядок може сприйматися як ізольована змістовна одиниця, окремий імпресіоністичний мазок на великому поетичному мольберті. Незважаючи на це, тексти збірки напрочуд цілісні й міцно зв’язані єдиним задумом і настроєм. Привертає увагу збалансованість художніх засобів у текстах, їхня тропеїчна палітра, удава метафора тощо. Кожне наступне прочитання одного й того ж вірша дає глибше уявлення про настроєність ліричної героїні й наводить на глибше бачення та розуміння підтексту. Віршам «Вертикалі» притаманні своєрідний символізм, предметночуттєва образність, органічність і непересічність поетичного мислення. Вірші написано, збірку впорядковано й видано - слово за читачами. Кожна думка має право на існування, як і кожна наступна інтерпретація цих та майбутніх текстів полтавської поетки Наталії Трикаш.
Описание: Роздум над збіркою: Трикаш Н. Вертикаль / Наталія Трикаш. - Полтава :ПП Шевченко Р. В., 2009. - 72 с., іл.2013-01-01T00:00:00Z