<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<feed xmlns="http://www.w3.org/2005/Atom" xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/">
  <title>DSpace Собрание:</title>
  <link rel="alternate" href="http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/22593" />
  <subtitle />
  <id>http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/22593</id>
  <updated>2026-04-13T08:31:55Z</updated>
  <dc:date>2026-04-13T08:31:55Z</dc:date>
  <entry>
    <title>Практика «упорядкування церковної мережі» партійно-державними структурами у другій половині 1960-х рр. в Українській РСР</title>
    <link rel="alternate" href="http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/22618" />
    <author>
      <name>Помаз, Ю.В.</name>
    </author>
    <id>http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/22618</id>
    <updated>2023-12-13T10:06:22Z</updated>
    <published>2023-01-01T00:00:00Z</published>
    <summary type="text">Название: Практика «упорядкування церковної мережі» партійно-державними структурами у другій половині 1960-х рр. в Українській РСР
Авторы: Помаз, Ю.В.
Краткий осмотр (реферат): У статті розглянуто практику реалізації регулювання партійно-державними структурами церковної мережі РПЦ у контексті державної політики в сфері релігії у другій половині 1960-х років в Українській РСР. Автор вказує на те, що органи влади, вбачаючи в релігії силу, ворожу ідеалам радянського суспільства, продовжували вишукувати всілякі перешкоди для реєстрації нових релігійних громад, закриття діючих церков, молитовень. Узагальнивши форми й методи антирелігійної боротьби попередніх років, органи державної влади у практичній діяльності дотримувалися принципу «достатності» числа зареєстрованих громад у кожному з регіонів країни.
Описание: Помаз Ю. В. Практика «упорядкування церковної мережі» партійно-державними структурами у другій половині 1960-х рр. в Українській РСР. Філософські обрії : Наук.-теорет. журн. / Ін-т філософії імені Г. С. Сковороди HAH України, Полтав. нац. пед. ун-т імені В. Г. Короленка. Вип. 47. Київ ; Полтава, 2023. С. 150-160.</summary>
    <dc:date>2023-01-01T00:00:00Z</dc:date>
  </entry>
  <entry>
    <title>Гідність людини у світському та православному концептах</title>
    <link rel="alternate" href="http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/22617" />
    <author>
      <name>Костенко, М.Т.</name>
    </author>
    <id>http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/22617</id>
    <updated>2023-12-13T10:02:59Z</updated>
    <published>2023-01-01T00:00:00Z</published>
    <summary type="text">Название: Гідність людини у світському та православному концептах
Авторы: Костенко, М.Т.
Краткий осмотр (реферат): Кожному явищу матеріального і духовного світу об’єктивно притаманні внутрішні суперечності, тому не є виключенням і уявлення про людську гідність як у світському так і у релігійному контекстах. У статті охарактеризовано та розмежовано поняття «світська» (загальнолюдська) та «християнська» мораль. Доведено, що остання походить з надприродного джерела, з морального закону, основою якого є віра в безсмертя людського духу. Християнська мораль передбачає такі норми поведінки людей, у яких дотримані біблійні моральні заповіді. Корені ж загальнолюдської моралі знаходяться в культурі, що виробила гуманістичний світогляд, у межах якого людина визнається самодостатньою цінністю, здатною утвердити власну гідність, перетворити себе і світ без втручання трансцендентної надчуттєвої сутності (Бога). Загальнолюдська мораль – це принципи й норми, які регулюють поведінку людей, діяльність їх спільностей, об’єднань з точки зору загальновизнаних уявлень про добро і зло, порядність і непорядність, чесність та безчесність.&#xD;
Незважаючи на розбіжності, а подекуди й суперечності в розумінні сутнісних виявів людської гідності між світськими та християнськими контекстами, цілком очевидним для обох аспектів є розуміння того, що чільне місце повинна займати та сторона особистості, яка виявляє себе в єдності суспільного прояву та індивідуального устремління, в глибини її власної свідомості та в її прагненні вільного самовизначення і творчості, як передумови утвердження власної гідності.
Описание: Костенко М. Т. Гідність людини у світському та православному концептах. Філософські обрії : Наук.-теорет. журн. / Ін-т філософії імені Г. С. Сковороди HAH України, Полтав. нац. пед. ун-т імені В. Г. Короленка. Вип. 47. Київ ; Полтава, 2023. С. 136-149.</summary>
    <dc:date>2023-01-01T00:00:00Z</dc:date>
  </entry>
  <entry>
    <title>Філософський аналіз структури християнського знання</title>
    <link rel="alternate" href="http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/22616" />
    <author>
      <name>Мєшков, В.М.</name>
    </author>
    <id>http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/22616</id>
    <updated>2023-12-13T09:58:46Z</updated>
    <published>2023-01-01T00:00:00Z</published>
    <summary type="text">Название: Філософський аналіз структури християнського знання
Авторы: Мєшков, В.М.
Краткий осмотр (реферат): У статті розглянуті особливості сучасного постнекласичного наукового дискурсу, згідно з яким всіляке наукове та релігійне знання є спрощеною мислинєвою конструкцією значно більш складної об’єктивної реальності. Все напрацьоване релігійне знання є сукупністю різних теологічних моделей божественної реальності, продуктивність яких перевірялась багатовіковим досвідом містичного зв’язку з Господом. Згідно з вимогами науково-релігійного дискурсу про неповноту знання, усі релігійні тексти Біблія, Коран, Тора та ін. не є носіями абсолютно вірогідного знання. Священна реальність, яку вони описують, значно складніше. У статті розкривається своєрідність суб’єкта та об’єкта релігійного оповідання, та особлива природа містичного факта.&#xD;
Емпіричний базис християнського знання складають книги Старого і Нового Заповіту, які задають вихідну основу християнського знання. Масив інтерпретацій священного знання, який був напрацьований за дві тисячі років розвитку християнства, складає головний об’єм у системі християнського знання. Християнська теологія надає всебічне розуміння християнського віровчення та його історичного розвитку. У структурі християнського знання особливу роль відіграє містичне знання-ведення-переживання, яке називають Богознавством. Своєрідність знання-ведення-переживання визначає те, що воно приходить безпосередньо від Бога.&#xD;
Богознавство можливо досягти в ході багаторічної практичної роботи подвижника. Містична сторона знання-ведення є переживання безпосереднього зв’язку з Господом, яку важко передати словами. Сокровенне знання-ведення існує тільки у режимі реального часу у екзистинційній реальності священного переживання.
Описание: Мєшков В. М. Філософський аналіз структури християнського знання. Філософські обрії : Наук.-теорет. журн. / Ін-т філософії імені Г. С. Сковороди HAH України, Полтав. нац. пед. ун-т імені В. Г. Короленка. Вип. 47. Київ ; Полтава, 2023. С. 124-135.</summary>
    <dc:date>2023-01-01T00:00:00Z</dc:date>
  </entry>
  <entry>
    <title>Антропологічна проблематика філософії Г.С.Сковороди в контексті сучасних вітчизняних державотворчих процесів</title>
    <link rel="alternate" href="http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/22613" />
    <author>
      <name>Кравченко, П.А.</name>
    </author>
    <id>http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/22613</id>
    <updated>2023-12-13T09:47:03Z</updated>
    <published>2023-01-01T00:00:00Z</published>
    <summary type="text">Название: Антропологічна проблематика філософії Г.С.Сковороди в контексті сучасних вітчизняних державотворчих процесів
Авторы: Кравченко, П.А.
Краткий осмотр (реферат): Воєнні дії, які із 2014 року відбуваються в Україні, з особливою гостротою актуалізують суспільно-політичні перетворення, що пов’язані з доленосними питаннями майбутнього українського народу і нації, їх державотворчими процесами. У таких умовах класична соціально-філософська проблематика виходить на перший план оскільки дає змогу всебічно осмислити громадську діяльність людини, її потенціал, внутрішні і зовнішні сили, оцінити значущість особистості, як культурно-творчої істоти. Ця проблематика тісно поєднана з антропологічною оскільки людина є центром соціальних та суспільно-політичних процесів. Вона мікрокосм, у якому зосереджений увесь макрокосм, як стверджував Г. Сковорода.&#xD;
Філософський символізм його творчості полягає безпосередньо в мудрості, сродній праці, баченні великого у малому, розкритті&#xD;
таїни через символічний світ – це дорога до щасливого життя.&#xD;
Бути людиною означає бути філософом – свідчить Григорій Савич. А доля кожної людини невіддільна від долі народу і єдність ця лежить у світі свободи, яку багато хто не розуміє, бо для цього необхідно боротися з цілим світом на принципах любові, а не ненависті. Це і є класична українська філософія започаткована Г. С. Сковородою. Завдання філософії і полягає в тому, щоб пробудити основні гасла Просвітництва (честь і гідність, свобода, справедливість, солідарність, моральність) та практично спрямувати їх на досягнення як власної свободи, так і свободи відкритого суспільства. Розбудова такого суспільства в Україні і є метою сучасного вітчизняного державотворчого процесу.
Описание: Кравченко П. А. Антропологічна проблематика філософії Г.С.Сковороди в контексті сучасних вітчизняних державотворчих процесів. Філософські обрії : Наук.-теорет. журн. / Ін-т філософії імені Г. С. Сковороди HAH України, Полтав. нац. пед. ун-т імені В. Г. Короленка. Вип. 47. Київ ; Полтава, 2023. С. 113-123.</summary>
    <dc:date>2023-01-01T00:00:00Z</dc:date>
  </entry>
</feed>

