DSpace Собрание:http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/155612024-03-29T08:34:49Z2024-03-29T08:34:49ZСпеціальна психологія у постнекласичному психологічному дискурсіСупрун, М.О.http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/156092020-11-21T18:30:16Z2020-01-01T00:00:00ZНазвание: Спеціальна психологія у постнекласичному психологічному дискурсі
Авторы: Супрун, М.О.
Краткий осмотр (реферат): Актуальність створення підручника зі спеціальної психології більш ніж на часі, позаяк підготовка сучасного фахівця-психолога в системі вищої педагогічної освіти визначається процесами, що відбуваються в соціальному й культурному середовищі, зростаючими вимогами до якості професійної підготовки й рівня розробленості ефективних засобів для досягнення достатнього науково-методичного рівня навчання.
Підготовлений докторами психологічних наук В. В. Кобиль- ченко, І. М. Омельченко підручник «Спеціальна психологія» адресований передусім студентам ЗВО, які опановують психологію, і сприятиме їхній мотивації щодо вибору професії, поглибить їхні знання про закономірності психосоціального розвитку в онтогенезі та дизонтогенезі; про прояви, причини і механізми порушень особистісного розвитку; можливості компенсації, реабілітації й корекції порушеного розвитку; методах його діагностики, сучасних шляхах оптимізації розвитку депривованої особистості.
Описание: Супрун М. О. Спеціальна психологія у постнекласичному психологічному дискурсі / М. О. Супрун // Психологія і особистість : наук. журнал / Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України ; Полтав. нац. пед. ун-т імені В. Г. Короленка. – Київ ; Полтава : ПНПУ імені В. Г. Короленка, 2020. – Вип. 2 (18). – С. 308-315.2020-01-01T00:00:00ZВнесок психогенетики в освітуПомогайбо, В.М.http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/156082020-11-21T18:27:31Z2020-01-01T00:00:00ZНазвание: Внесок психогенетики в освіту
Авторы: Помогайбо, В.М.
Краткий осмотр (реферат): Здійснено огляд книги британських психогенетиків К. Асбурі та Р. Пломіна «Г означає гени: вплив генетики на освіту та досягнення», яка призначена сприяти успіхам у вихованні та навчанні всіх дітей, незалежно від їх здібностей, розвитку, соціального стану, на користь самим дітям, їхнім родинам і суспільству в цілому. У ній представлені результати найновіших численних досліджень із генетики поведінки, які здійснені у різних країнах світу і переконують, що роль генетичних чинників у навчанні та життєвих успіхах людини не абсолютна і що вплив навколишнього середовища має не менше значення, ніж гени. На цій тезі базується ідея персоналізованого навчання та виховання дітей. На основі аналізу результатів досліджень автори книги стверджують, що шкільна освіта повинна бути персоналізованою. Саме персоналізація навчання дасть можливість розвивати здатність мислити, набувати знань та навичок у прийнятному для кожної дитини темпі та напрямку.
Персоналізоване навчання має базуватися на таких засадах: мінімізація базового навчального плану і тестування основних знань, умінь та навичок; максимальне розширення вибору можливостей для учнів у межах обов’язкових базових знань та умінь; заборона вживання ярликів щодо здібностей учнів; індивідуальне навчання кожного учня; навчання дітей досяганню успіху; сприяння рівним можливостям дитини з раннього віку; доступність позашкільних закладів навчання та виховання для всіх дітей; двоетапна програма фізичного виховання; широкий вибір майбутніх життєвих шляхів; навчання майбутніх учителів генетики та прийомам її використання у педагогічній діяльності; масштабність школи за напрямками і рівнями навчання та виховання. Насамкінець автори книги пропонують своє бачення того, як може виглядати школа, діяльність якої базуватиметься на закономірностях генетики поведінки.
Зміст книги К. Асбурі та Р. Пломіна «Г означає гени: вплив генетики на освіту та досягнення» надзвичайно актуальний для справи реформування української освіти, підвищення професійної компетентності вчителів та для удосконалення навчання студентів педагогічних університетів України. Її варто видати українською мовою. Таке видання стане цікавим і корисним посібником для політиків, педагогів та батьків своїми конструктивними рекомендаціями стосовно однієї з найважливіших проблем освіти – як підготовити кожну і всяку дитину до успішного життя у сучасному постійно мінливому світі.
Описание: Помогайбо В. М. Внесок психогенетики в освіту / В. М. Помогайбо // Психологія і особистість : наук. журнал / Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України ; Полтав. нац. пед. ун-т імені В. Г. Короленка. – Київ ; Полтава : ПНПУ імені В. Г. Короленка, 2020. – Вип. 2 (18). – С. 292-307.2020-01-01T00:00:00ZГенетика розладу загальної тривожностіПомогайбо, В.М.Березан, О.І.Петрушов, А.В.http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/156072020-11-21T18:23:03Z2020-01-01T00:00:00ZНазвание: Генетика розладу загальної тривожності
Авторы: Помогайбо, В.М.; Березан, О.І.; Петрушов, А.В.
Краткий осмотр (реферат): Розлад загальної тривожності (РЗТ) характеризується безпідставною стійкою надмірною тривожністю та переживаннями стосовно різних сфер власного життя. На цей час різні дослідники пропонують понад 20 генів, які можуть бути пов’язані з РЗТ. Найбільш вірогідними кандидатними генами РЗТ є ген транспортера дофаміну DAT1 (сучасний символ SLC6A3; 5p15.33), ген транспортера серотоніну 5-HTT (сучасний символ SLC6A4; 17q11.2), ген моноаміноксидази А MAOA (Xp11.3), ген декарбоксилази глютамінової кислоти 1 GAD1 (2q31.1), ген рецептора серотоніну 1А HTR1A (5q12.3), ген катехол-О-метилтрансферази COMT (22q11.21), ген регулятора сигналізації 2 G-протеїнів RGS2 (1q31.2), ген регулятора збудливості кори головного мозку NPY (7p15.3), ген гормону активності гіпофізу (PACAP; синонім ADCYAP1; 18p11.32) та ген опіоїдного рецептора 1 (OPRM1; синонім MOR1; 6q25.2). Усі ці результати необхідно сприймати досить критично. По-перше, дослідження були здійснені на статистично недостатніх вибірках всього в кілька сотень осіб. По-друге, результати цих досліджень поки-що достовірно не підтверджені іншими авторами на вибірках у кілька тисяч осіб. Проблема РЗТ залишається вельми актуальною і потребує подальших інтенсивних зусиль дослідників.
Описание: Помогайбо В. М. Генетика розладу загальної тривожності / В. М. Помогайбо, О. І. Березан, А. В. Петрушов // Психологія і особистість : наук. журнал / Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України ; Полтав. нац. пед. ун-т імені В. Г. Короленка. – Київ ; Полтава : ПНПУ імені В. Г. Короленка, 2020. – Вип. 2 (18). – С. 280-291.2020-01-01T00:00:00ZСистемні особливості функціонування сім’ї при наркопатології як мішені психотерапіїКрамченкова, В.О.http://dspace.pnpu.edu.ua/handle/123456789/156062020-11-21T18:18:47Z2020-01-01T00:00:00ZНазвание: Системні особливості функціонування сім’ї при наркопатології як мішені психотерапії
Авторы: Крамченкова, В.О.
Краткий осмотр (реферат): В статті розглядається актуальна наукова проблема функціонування сім’ї при наркопатології, досліджуються особливості функціонування сімейної системи у актуальному гомеостазі, образ ідеальної сім’ї та бажаних стосунків, а також система сімейних ставлень, обґрунтовуються системні сімейні закономірності в контексті психологічної допомоги наркозалежної особистості та сім’ї. Мета роботи – визначити характеристики сімейної системи та сімейних установок, що виступають мішенями психо- терапевтичних впливів в структурі комплексної допомоги при наркозалежності. Розкриті напрямки наукових досліджень сімейної проблематики при залежних формах поведінки. Подано результати дослідження актуального сімейного гомеостазу при наркопатології, що характеризується системними порушеннями функціонування сім’ї та сімейної взаємодії за параметрами сімейної згуртованості та гнучкості. Визначено, що загальною закономірністю сімейної системи при наркопатології є емоційна відчуженість та несбалансованість сімейної адаптації зі зсувом або вбік дестабілізації, невизначеності сімейних правил, ієрархії, ролей, або – втрати адаптивної пластичності. Показано, що образ ідеальної сім’ї у наркозалежних характеризується функціональністю, а у їх родичів прагненням надмірної емоційної близькості та стабільного сімейного функціонування через надмірне посилення жорсткості сімейних правил, ієрархії, обмеження змін та стереотипних форм взаємодії. Розходження між актуальним сімейним гомеостазом та образом ідеального сімейного функціонування як у наркозалежних так і у їх родичів виступає підґрунтям глобальної сімейної незадоволеності. Встановлено, що система ставлень та сімейних установок при наркопатології в сім’ї характеризується конфліктогенністю сфер ставлення до сім’ї та батька, що може бути обумовлено трансгенераційним конфліктом. Обґрунтовано системну корекцію сімейної дисфункції та мішені психотерапевтичних впливів в структурі комплексної терапії наркозалежності та подальшої соціально-психологічної реабілітації. Корекція параметрів сімейної системи, що підтримують наркотизацію, зокрема характеристик емоційної дистанції та гнучкості в сім’ї, неадекватних сімейних установок та стереотипів взаємодії, неадекватного образу сім’ї та трансгенераційний конфлікт постають основними напрямками психотерапевтичних втручань.
Описание: Крамченкова В. О. Системні особливості функціонування сім’ї при наркопатології як мішені психотерапії / В. О. Крамченкова // Психологія і особистість : наук. журнал / Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України ; Полтав. нац. пед. ун-т імені В. Г. Короленка. – Київ ; Полтава : ПНПУ імені В. Г. Короленка, 2020. – Вип. 2 (18). – С. 263-279.2020-01-01T00:00:00Z